Колись, мільярди років
тому, речовина у Всесвіті існувала у вигляді безформних хмар газу та пилу. В
основному вони складалися з атомів водню — найпростішого хімічного елементу.
Частинки газу в згустках матерії знаходились у хаотичному русі.
Утворення зірки
починалося з того, що в такій хмаринці виникали частинки газу, що оберталися.
Вони притягували до себе інші частинки, які також починали обертатись.
Поступово, протягом мільйонів років, виникала газова куля. У міру її формування
частинки, що знаходились далі від центру обертання, «давили» на ті, що були
всередині, й у гігантській кулі збільшувався тиск, а значить, збільшувалась і
температура. Коли вона досягала декількох мільйонів градусів, усередині кулі
починались термоядерні реакції: водень перетворювався на гелій.
А чи можлива смерть
зірки? Так, вона настає, коли перетворюється весь водень — термоядерне паливо.
Зірка охолоджується й гасне. Особливо «швидко» це відбувається з гігантськими
зірками, які в сотні й тисячі разів більші за Сонце. Вони живуть близько ста
мільйонів років. Менші зірки доживають до більш глибокої «старості» —
декількох мільярдів років. Наше Сонце — зірка середньої величини.
